Бізнес в Синергії під час війни: як почати працювати та розширити свою мережу на прикладі салону краси SET
Ми продовжуємо ділитися досвідом наших резидентів, яким вдалось відновити свій бізнес в Синергії. Під час війни для бізнесменів не існує посібників, як діяти. Тому ми взяли на себе місію допомогати їм і інформаційно, і транслюючи позитивний досвід тих, кому це вдалось. Що, погодьтесь, на вагу золота.
Сьогодні наша героїня — Тетяна Єлісєєва, власниця студії краси SET в ЖК Синергія 2. Свою сміливість працювати Тетяна помножила на два. Адже вона не лише відновила роботу своєї студії. А й днями відкрила ще одну.
Цікаво, що Тетяна не лише створила авторські студії в районі Синергія. А й мешкає тут та підтримує наше ком'юніті синергійців. А це ще більша відповідальність. Адже до тебе приходять сусіди, тому і якість послуг, і сервіс мають завжди зростати.
Що надало Тетяні сил та опори для відновлення, як вона допомагає у працевлаштуванні вимушеним переселенцям та на що звертати увагу бізнесам під час війни — читайте особисту історію.
— Яким був ваш бізнес до війни?
— Влітку 2019 року мені зателефонувала подруга і сказала, що біля нашого будинку продається салон краси. Так як я в далекому минулому майстер манікюру і давно мріяла про свій салон, вирішила що це знак.
Салон ми купили і я була дуже щаслива, але через 8 місяців до нас завітав перший локдаун і ми не працювали. Знаю що це неправильно, але я за чесний та прозорий бізнес.
Під час карантину мені, на жаль, не вдалося домовитися з орендодавцем, і я змушена була шукати інше приміщення.
Приміщення знайшла в нашому ЖК Синергія 2: навіть ще краще та більше. Було страшно, але все реально. Ми обожнюємо наших клієнтів, балуємо їх! Так було до 24 лютого 2022 року.
— Яким був ваш шлях до відновлення бізнесу?
Ми з дітьми виїхали відразу 24 лютого і два з половиною місяці були в Житомирській області.
Я думками вже попрощалася з квартирою та салоном. Було дуже страшно, постійно читали новини, дуже переживали за наш Ірпінь. Вже сиділа і думала, чим буду займатися після закінчення бойових дій.
Коли з’явилася звістка, що наше улюблене місто звільнили, на душі стало легше, але розуміння, що з приміщенням не було.
Вперше на розвідку ми приїхали 15 квітня, як зараз пам’ятаю проїзд через Романівський міст. Їду і відчуваю нестерпний біль, який пережили там люди, котрі просто хотіли жити.
Під‘їхала до салону і бачу, що все збереглося, слава Богу не було навіть жодної подряпини на склі.
Після цього точно вирішила, що потрібно відкриватися. Тим паче, як тільки звільнили Ірпінь, через декілька днів почали писали клієнти та запитувати, коли ми відкриваємося.
Поспілкувалася зі своїми дівчатами, і прийняли рішення відкриватися в травні.
Дізналася, хто з клієнтів повернувся, повідомила, що ми відкриваємося. Таким чином сформувала запис на 3 тижня вперед.
Я не могла сидіти на місці, розуміючи як складно зараз всім: державі, моїм співробітникам, всім людям і особливо нашим захисникам.
Ми відкрилися 20 травня. Як це було чудово і водночас емоційно важко. Кожного клієнта зустрічали обіймами та невеличкими подарунками. Кожен розповідав, що йому довелося пережити. Це було дійсно важко, але ми справилися і доклали багато зусиль, щоб ці люди хоча б трішки забули про всі події і відчули себе в безпеці.
— Що далі? Який ваш горизонт планувань?
Після відкриття я відчула, що в мене виросли крила. Не перестаю дякувати нашим захисникам за можливість працювати.
Так як мої дівчата не всі повернулися, я відкрила вакансії з підбору персоналу і зіткнулася з такою ситуацією. Як всі знають, наразі в нашому місті багато переселенців і їм потрібна робота, але не всі хочуть співпрацювати з ними.
Я була обурена цим, адже ці люди і так багато пережили: хтось втратив домівку, хтось втратив рідних і це не їхня забаганка шукати нове місце для життя та нову роботу.
Тому я взяла на себе відповідальність допомогти роботою таким людям.
І тут я зрозуміла, що в мене такі круті спеціалісти і їх так багато! Нам стало затісно в тому приміщенні, в якому були.
Тому ми в такий складний час вирішили розширитися, і тепер у мене 2 салони в нашому улюбленому районі Синергія.
Я дуже багато сил вкладаю в розвиток і вважаю, що будь-які складнощі — це поштовх подивитися на ситуацію з іншої сторони.
Зараз я дуже задоволена, що можу дати роботу людям, які справді її потребують, можу донатити на потреби ЗСУ.
— Ваші поради для тих, хто планує відновити чи розпочати власну справу в Ірпені
Не бійтеся нічого, в будь-якій ситуації потрібно рухатися вперед. Але пам’ятайте, що один в полі не воїн.
Я хочу щиро подякувати моїй команді, без них я б не стала ризикувати. Мої дівчата — це моя головна мотивація!
Дякую ЗСУ, що можемо прокидатися кожного ранку і йти займатися улюбленими справами. Слава Україні!